Яся

 Цю книжечку я добре пам’ятаю з дитинства. Люблю й сьогодні. Наталя Забіла – «Ясоччин садок». Видання у вигляді хатки, 1986 рік. Художник – Вікторія Ковальчук. 

 Пам’ятаю, як мама читала мені замість «Яся» - «Леся»;) і як персонажі цього коротенького віршованого оповідання оживали далі в моїй уяві. Тому приємно, що доня також полюбила «Ясю», вивчила напам'ять і тепер «читає» її вже сама. Лише час від часу питає: «А чому ведмедик називається Мишка?» :)

 Дуже затишна і добра книжечка, чарівні ілюстрації. В нашій домашній бібліотеці цей скарб вже 28 років, а саме оповідання написане ще в 1932 році і є частиною збірки «Ясоччина книжка».

 Подаю цілий текст:

За вікном сьогодні вітер, вітер — аж в кімнаті чути, як гуде. В дитсадок давно пішли всі діти, а маленька Ясочка не йде. Наша Яся нині трохи хвора, все кахика й носик витира. Застудилась, мабуть, Яся вчора, як ліпила бабу дітвора. На роботу вже поїхав тато, мама вийшла — й довго щось не чуть... Може, Яся буде сумувати? Може, слізки рясно потечуть? Ні! Ясюня не така вдалася! — в неї досить іграшок, ляльок. У своїй кімнаті наша Яся улаштує власний дитсадок. Діти будуть — лялька та ведмедик, та конячка сіра без сідла, і собачка Бум, така кумедна, що угору вухо підвела. Ще Ясюня посадила й кішку. А вона стрибнула у куток!.. — Ну й сиди собі сама під ліжком, не візьму тебе у дитсадок! От усі в кутку біля канапи посідали. — Тихо, не шуміть! А чому в ведмедя чорні лапи? Мабуть, вранці їх забув помить? Зараз я будинок вам збудую із великих татових книжок і обідом добрим нагодую — дам цукерки вам і пиріжок... а тоді візьму цікаву книжку, покажу своє знайоме „о”! Яся певна, що ведмедик Мишка хоче знати літери давно. Потім Яся хусточку розстеле на вовнянім теплім килимку. — Ну, лягайте, діточки, в постелю! Так і ми спимо у дитсадку! У куточку сплять слухняні діти: і ведмедик з лялькою, і кінь. За віконцем виє вітер, вітер, а в кімнаті тиша і теплінь. От і мама двері відчинила і на руки Ясю підійма. — Ой, яка ж у мене доня мила, що так добре грається сама!

1932

© Наталя Забіла

 I remember this little book very well since my childhood. And I love it today. Natalya Zabila – “Yasia’s kindergarten”. Edition in the form of a house, 1986. Illustrator – Viktoriya Kovalchuk. I remember when my mother read it to me and replaced “Yasia” with “Lesia”:) and then the characters of this short poetry story came to life in my imagination. That’s why I am so pleased that my little daughter loves “Yasia” as well, learned it by heart and “reads” it on her own now. She only asks from time to time: “Why is the bear called Myshka?” :)

 The book is very “cozy” and positive, illustrations are lovely. This treasure is in our home library for 28 years. The story itself was written back in 1932 and is included into the collection “Yasia’s book”.